АКЦІЯ „ ГОДІВНИЧКА”
Мета: заохочення найбільшої кількості дітей до збереження популяцій птахів, що зимують в регіоні, формування співчуття до живих істот і готовності прийти на допомогу.
Хід акції:
- Початок акції, оголошення.
- Розміщення листівок з закликами будувати годівнички, плакати з зображенням різних видів годівничок, а також креслень для їх виготовлення.
- Виступ агітбригади з даної теми.
- Аукціон нових ідей ( дитячі пропозиції нових конструкцій годівничок)
- Конкурс на кращу годівничку.
- Розвішування годівничок.
- Підведення підсумків акції, нагородження переможців.
1 учень:
Гуляють білі сніговиці,
Тріщить мороз,
Гудуть вітри.
Сидять зажурені синиці
І повзики, і снігурі.
2 учень:
Наступає зима, сніг вкриває землю і гілки дерев. Нашим пернатим друзям-пташкам дедалі важче шукати поживу.
( звучить фонограма метелиці, вітру)
3 учень: Зима, зима
Не те, що влітку.
Біліє далеч снігова.
І на малесеньку чечітку
Колючий острах навіва.
4 учень: Дзьобатий дятел працьовито
У кору стука – не дріма,
Але тепер йому не сито-
Кругом зима…зима…зима
5 учень: А сніг летить,
А вітер злиться.
І навіть щиглик на біду,
Хоч звичка в нього – бадьориться,
Притих під кущиком в саду.
1 учень:
Скільки тут пташок співало,
Веселилося щодня,
Коли сонце пригрівало
І літала комашня
2 учень: Кожний кущик, кожну гілку
Обсідали залюбки,
Щоб не шкодили ніскільки
Їх зажерливі жуки
3 учень: Сили в крильцях не жаліла
Кожна пташка – ой, лю-лі,
І комах, і гусінь їла
На зеленому гіллі.
4 учень: Синичка тоді, бувало
Не хвалити б задарма,
За добу комах з’їдала
Скільки важила сама.
5 учень: А тепер кругом зима –
Ні комашечки нема
( знову звучить фонограма заметілі)
1 учень: Сніжинки білі – не комахи,
А ковдра біла – не тепло
І повели розмову птахи
Про те, що буде, що було.
( з’являються Ворона і Синиця)
Ворона: Кар-р-р! Кар-р-р! Хулігани! Ох і тяжко нам, воронам, живеться. Всіх побоюватися доводиться, особливо хлопчиськів. Як тільки побачать мене, так і намагаються сніжкою влучити і поранити можуть.
Синиця: Ой, який мороз! Доброго дня, тітонько Ворона. А я чую, тут хтось розмовляє, дай, думаю, подивлюся. А тут ви. З ким це ви розмовляєте?
Ворона: Кар-р-р! Щойно ледве втекла. Все ще віддихатися не можу. Хулігани ( махає крилами). Сиділа на дереві та дивилась, де б чим поживитись, а хлопці в мене – сніжками.
Синиця: (зітхає) Та й нам, синицям, взимку не легше живеться. Все літаємо, літаємо, дивимося, де б якусь крихту знайти, або шматочок сала. Іноді за цілий день так нічого і не знайдемо, голодними і засинаємо. А ви знаєте, тітонько Ворона, що з десяти синиць за зиму виживає тільки одна? Бідні мої сестрички.
Ворона: Що тут і говорити, взимку всім птахам і звірям сутужно доводиться. Вчора горобця зустріла на галявині, також на голод скаржився, говорив, що не знає, як пережити зиму.
Синиця: А недавно чула новину. Сорока не весь ліс стрекотіла, що цієї зими птахам легше буде. Говорить, що є школярі, які скрізь годівниці розвісили. А в них різний корм: насіння, хлібні крихти, сало, зерно.
Ворона: А що це за годівниці?
Синиця: ( показує). Та ось, бачите?
Ворона: Кар-р-р! І справді. А я в минулому році таку годівницю бачила біля одного будинку. Літала я якось по селу. Три дні нічого не їла, сіла на гілку, сил нема. Ну, думаю, все, кінець мій прийшов. Дивлюсь, а на дереві висить така годівниця. Заглянула я в неї, а там насіння. Так і вижила в ту зиму.
Синиця: І мені тієї зими скрутно було. А іноді підлетиш до годівниці, а там немає нічого – забули діти корму підсипати. Так і залишаєшся голодною.
Ворона: Як ти гадаєш, Сорока про годівницю правду сказала?
Синиця: Не знаю. Сороці вірити не завжди можна, вона іноді всілякі небилиці по лісу розносить.
Ворона: А як здорово було б з годівницею! Скільки б птахів діти врятували б від голодної смерті.
1 учень:
Птахи всі трудились чесно.
Облітали гай і ниви,
Берегли сади й посіви.
2 учень:
А чи нам того не знати.
То ж подякуєм, юннати,
За оту просту і строгу
Безкорисливу підмогу.
3 учень: Вони чекають на нашу допомогу. Зробимо кожен „ пташину їдальню” і підгодуємо їх у важкий зимовий час.
4 учень: Заготовили ж кормів
Для пташок доволі.
5 учень: Є насіння бур’янів,
Є зерно у школі.
1 учень: Різних ягідок теж є,
Все , як бачте, вчасно.
2 учень: Сяде пташка, поклює
І зими не страшно.
3 учень: Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсякчас
Пташок, що літають у вирій
І тих, що зимують у нас.
|