ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНО-ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ

Матеріали для роботи з батьками

     

Вся таємниця родинного життя в тому полягає, щоб дати дитині мож­ливість самій розвиватися, робити все самій: дорослі не повинні нічого робити заради особистої зручності й задоволення, а завжди ставитися до дитини з першого дня появи її на світ як до людини, з повним визнан­ням її особистості...

П.Ф.Лесгафтп

Серед учнів 8—16 років про­ведено дослідження, метою якого було виявити ставлення учнів до вчителя у школі, а також з'ясу­вати, яким особистим та професій­ним якостям учителів діти надають найбільшу перевагу. На думку ді­тей, ідеальний вчитель повинен бути вимогливим, але добрим, ін­телігентним, сучасним, відкритим, бути людиною, котру поважають, мати внутрішню свободу, неза­лежність, уміти налагоджувати со­ціальні контакти с батьками, мати високий рівень культури і ще ба­гато-багато іншого...

Але що стосується батьків, то кожен виховує свою дитину, як уміє: у вседозволеності чи аскетиз­мі, за книжками чи на власний роз­суд, за новітніми технологіями чи так, як самого виховували батьки. Мабуть, не існує ідеальних особис­тих якостей батьків. Та і хто може встановити той ідеал?

Понад 20 років працюю в шко­лі, майже 20 років я мама. Кожно­го дня я радію, що обрала саме таку професію — вчитель початкових класів. Багато дітей пройшло крізь моє серце, багато пройшло батьків. Деяких я просто згадую, деякі зали­шили певний слід у моєму житті... Але всі учні дали мені досвід, про який в книжках не прочитаєш, про який можна дізнатися тільки само­му, пройшовши і проживши шлях зі своїми учнями та їхніми батьками.

І саме цим досвідом хочеться поділитися з батьками, з дідусями та бабусями.

Школа, учитель, вихователь мо­жуть і повинні впливати на осо­бистість, спрямовувати її на роз­виток життєвої компетентності вже у початковій школі. Навчально-ви­ховний процес у 1—4-х класах се­редньої школи має два основних завдання: включення дитини в шкільне життя та розвиток життє­вих навичок

 

 

учнів. Вони є необхід­ним елементом, основою життєвої компетентності особистості.

Отже, у вас виріс школяр. До школи дитину любили за те, що вона є, називали сонечком, єдиним онучком, але тепер ситуація зміню­ється. Треба виходити у новий про­стір: виконувати нові вимоги, діяти за правилами, встановленими шко­лою, співіснувати з однокласника­ми. Тобто відтепер дитина живе у світі сім'ї, світі школи та світі од­нолітків. І до кожного з цих світів дитина повинна пристосуватися.

Всім дітям важко, але особливі труднощі можуть виникнути у «до­машніх» дітей, тобто тих, які не від­відували дитячий садок. З практи­ки я скажу, що таких дітей у класі більшість. Дитині хочеться саме за­раз з'їсти печиво, сходити до туа­лету, а доводиться сидіти за пар­тою, їй тяжко зрозуміти, як мож­на дивитися тільки на вчителя і на дошку, коли за вікном так яскраво сяє сонечко.

Допоможіть дитині, але робіть це правильно. Не можна шкільні вправи робити замість дитини, але в той же час не треба вимагати від неї повної самостійності та відпо­відальності.

У період шкільної адаптації батьки особливо уважно мають ста­витися до шкільних правил, пова­жати працю дитини. Пам'ятайте, ваша дитина вступила у вік «зако­нослухняності». Звісно, слухняною вона буде не завжди, але молодший шкільний вік цікавий саме тим, що в цей період дитина ще зберігає на­ївність, довірливість і одночасно набуває самостійності й незалеж­ності. Мине зовсім не багато часу і дитина скаже: «Я вже доросла».

Контроль дитини

У початкових класах, звичайно, потрібно контролювати якість ви­конання домашніх завдань. Якщо дитина пише в зошиті дуже бруд­но, є сенс запропонувати їй спер­шу робити завдання на чернетці. Дитина не хоче? Що ж, це цілком зрозуміло. Кому хочеться викону­вати подвійну роботу? Запропо­нуйте дитині вибір: пиши акурат­но — переписувати не доведеться, а наробиш помилок — вибачай. Не бійтеся скандалу. Зрозумівши, що ви непохитні, дитина візьметься за розум. Якщо ваша дитина доб­ре вчиться в школі, то поступово переходьте від тотальної перевір­ки домашніх завдань до вибірко­вої. Порадьте дитині уважно слу­хати на уроці пояснення вчителя, тоді більшу частину усних уроків їй удасться вивчити вже в класі. І вдо­ма не доведеться витрачати час. Го­ловне — обов'язково давайте дітям можливість відпочити після школи. І не півгодини, як це роблять деякі батьки, а одну — дві години.

 

 

Якщо дитина не хоче сідати ро­бити домашнє завдання, не приму­шуйте її, хай мине хвилин 10—15, а тоді знову запропонуйте їй те саме. У дітей мінливий настрій: за те, що вони не хотіли робити 5 хвилин тому, вони залюбки візьмуться че­рез деякий час.

Хочеться звернути увагу на те, де ваша дитина робить домашнє за­вдання, в яких умовах. Зараз кожна родина може придбати письмовий стіл, полицю для книг, зручний стілець. Письмовий стіл краще по­ставити подалі від батареї, але не зовсім далеко від вікна і не під ква­тиркою, щоб час від часу відкрива­ти її. Адже всім відомо, що свіже повітря необхідне під час розумо­вої роботи. Дуже важливо правиль­но підібрати стіл та стілець. Якщо дитина сутулиться, це затримує її інтелектуальний розвиток, тому що кровоносні судини стиснуті і мозок недоодержує кисень. Крім того, сутула постава погіршує настрій, створює передумови для депресії. У школі ми, вчителі, розповідаємо учням, що згорблена людина про­сто некрасива. У Японії, напри­клад, із сутулими навіть не вітають­ся, вважаючи їх нечемними.

Домашнє завдання

І ще кілька порад про те, як ра­ціонально розподілити час уроків. Якщо дитина швидко втомлюється, нехай починає з найскладнішого, якщо витривала — із найлегшого. Вірш вчити краще наприкінці за­нять. Бажано через годину-півтори розповісти виучене напам'ять або навіть записати письмово, щоб роз­вивалася моторна пам'ять.

Що робити, якщо дитині дуже важко вивчити вірш? Минає годи­на, дві, третя пішла, а «віз і нині там». От як я сама ще була моло­дою мамою і дійшла до... пікто­грам. Піктограма — символ, зна­чок, малюнок, ієрогліф, що має смислове навантаження. Різновид піктограми — криптограма (таєм­не письмо, зрозуміле лише посвя­ченим). Підключивши уяву, можна скласти власну криптограму. Нама­люємо прості геометричні фігури: коло, трикутник, квадрат, овал — і спробуємо зв'язати їх з інформаці­єю, що міститься у вірші.

Коло — садок вишневий коло хати (уявили, як циркулем окреслю­ємо садок та «притуляємо» його до хати): О.

Трикутник — хрущі над вишня­ми гудуть (уявляємо трикутник хру­щів над вишнями): А.

Квадрат — плугатарі з плуга­ми йдуть (уявляємо плугатарів, які зачепилися плугом за якийсь ква­драт): □.

 

 

сварити привселюдно. Батьки по­винні тримати себе в руках, мати терпіння і такт.

Діти-сангвініки легкі у спілку­ванні, комунікабельні. Вони можуть довго говорити, ставити багато за­питань і давати на них власні відпо­віді. Це не просто балачки, а думки вголос. Після спілкування з людь­ми вони активні, діяльні. Сангвінік там, де багато людей. Вони відверті, відкриті, але їх складно надовго чи­мось захопити, вони не можуть бути без увага дорослих. Грайте з такими дітьми у веселі рухливі ігри, мож­на разом переглянути мультфільм, скласти вірш, пофантазувати. Вони швидко переключаються з одні­єї справи на іншу. Батьки повинні мати в своєму арсеналі багато різ­номанітних ігор.

Діти-флегматики вдумливі, обе­режні, неквапливі, стримані. У них немає перепадів настрою, вони не вередують, уміють контролювати свою поведінку. їхній недолік — пасивність. Дітям-флегматикам важко самостійно приймати рішен­ня, а іноді здається, що вони бай­дужі до всього, що діється навколо. Вони можуть довго займатися одні­єю справою: розглядати малюнки в книжці, ліпити, малювати, люблять спокійні ігри. Але щоб дитина роз­вивалася гармонійно, треба вчити її фантазувати, творити. їй треба більше простору, ніж іншим дітям, потрібен спеціальний звуко - шумовий режим.

Діти-меланхоліки не відрізня­ються особливою комунікабельніс­тю, не люблять шумних компаній. Після спілкування з іншими людь­ми відчувають себе втомленими. Ці діти поводяться тихо, їх майже не­помітно в колективі. Вони відчува­ють настрій навколишніх, безпід­ставно непокояться, люблять тишу. їм подобаються спокійні види ді­яльності. Люблять тварин, особли­во тих, котрих можна гладити, тис­кати. Грубо поводитися з такими дітьми просто неможливо.

Спостерігайте за своїми дітьми, вивчайте їх, розумійте їх, грайте з ними, а головне — любіть їх. Але іноді дитина не слухається, і тоді хочеться зробити щось геть анти­педагогічне, а не те, про що чита­єш в книжках та журналах. Треба завжди тримати себе в руках, а щоб зробити це легше, виконуйте деякі прості правила. 

1. Покарання не повинно шко­дити здоров'ю — ані фізичному, ані психічному. Той, хто карає, часто про це за­буває.

   2. Якщо є сумнів, ка­рати чи не карати, краще не карати. Жодної «про­філактики» і покарань «на всяк випадок».

         3. Навіть якщо про­ступків скоєно одразу кілька, то покарання має бути одне, а не за. кож­ний. Причому покаран­ня має відбуватися не за

 

рахунок любові: що б не сталося, не залишайте дитину без заслуженої похвали і винагороди. Ніко­ли не забирайте подаро­ваного вами. Покарання можна скасувати. Може, і поводився сьогодні по­гано, але потім допоміг хворому, захистив слаб­кого. Не заважайте дити­ні бути різною.

        4. Краще не карати зовсім, ніж карати запіз­но. Деякі батьки кара­ють дитину за проступ­ки, скоєні місяць, а то й рік тому. Якщо з якихось обставин ви не покарали дитину одразу, залиште цю провину, а дитину ви­бачте. Ви скажете: є ри­зик, що маленька людина буде ду­мати про безкарність. Так. Але це не так страшно, як ризик затримки психічного розвитку. Покарання за давні провини нагадують минуле, не дають дитині стати іншою.

        5.Покарання — пробачення. Сторінка перегорнута. Про старі гріхи ані слова! Не заважайте по­чинати життя спочатку.

        6.Що б не сталося, якою б не була провина, покарання не повин­но сприйматися дитиною як вияв нашої сили і перемога над її слаб­кістю, як приниження. Якщо ди­тина вважає, що ми несправедли­ві, покарання матиме прямо про­тилежну дію.

        7.Дитина не повинна боятися покарань. Дитина має боятися не гніву батьків, а їх засмученості...

Виховання дітей

Усім нам хотілося б, аби ма­ленькі наші сонечка світили яскра­во і, коли стануть дорослими, змог­ли згадати нашу турботу і любов до них. Але як цього досягти? Дозво­лимо собі дати кілька порад.

         1. Подбайте про фізичну безпеку дитини:

• забезпечте одягом;
  • прищеплюйте їй навички до­тримання денного розпорядку;
  • навчайте правил особистої гігієни та раціонального харчу­вання.

2.  Виявляйте любов до дитини:

• виражайте любов до дитини вербально і тактильно;
• виявляйте любов, коли дити­на переживає фізичний чи душев­ний біль.

3.  Подбайте про емоційну без­пеку дитини:

• говоріть і дійте так, щоб вона почувалася безпечно та ком­фортно;
• будьте м'якими;
• дайте дитині зрозуміти, що і ви залежні від неї.

4. Виявляйте довіру та повагу до дитини:

• визнайте її права на власні почуття;
• дайте їй право вибору друзів та діяльності;

 

• визнайте за нею право на осо­бисте життя;
• довіряйте дитині;
• поважайте почуття та позицію
• одне одного щодо вихо­вання дитини.

5.  Привчайте дити­ну не порушувати дис­ципліну:

• будьте послідовні;
• сформулюйте ло­гічні й зрозумілі для дитини правила пове­дінки;
• усно визначайте свої очікування та межі дозволеного.

                6. Приділіть дити­ні час:

• беріть участь у шкільному житті дити­ни, у її святах, знайом­теся з її друзями;

• залучайте дитину до своїх свят;
• діліться з нею сво­їми думками. Не прихо­вуйте від неї своє світо-
• бачення, свої життєві цінності.

                   7.   Підтримуйте ди­тину:

• заохочуйте дити­ну займатися тим, що її цікавить;
• будьте позитивними;

• дозволяйте дити­ні не погоджуватися з вами;
• приймайте її успіхи. 8. Подбайте про себе:
• залишайте час для себе;
• дбайте про власне здоров'я;
• підтримуйте стосунки з дру­зями;
• приймайте любов.

А якби з нами вела розмову дитина, то, мабуть, вона б дода­ла: «Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які за­важатимуть мені робити самостій­ні кроки».

                                               

 

 

 

 

 

Відділ освіти Криворізької райдержадміністрації

Недайводська середня загальноосвітня школа – сад