Виховання дітей у сучасному оточені відбувається за умов економічного і політичного реформування держави, що спричинило соціальне розшарування суспільства, погіршення життєвого рівня більшості населення. Знижується роль сім’Ї як джерела спокою, поваги, любові. У зв’язку з цим відбуваються зміни моральних норм поведінки людей, і в першу чергу, підростаючого покоління.
Саме в таких умовах я проводжу корекцію самооцінки через створення ситуації успіху, можливостей самоствердження та самореалізації учнів. Як казав український філософ В.С. Вознюк, шкільні роки - «не підготовка до життя, а саме життя», і тому педагогічний процес має бути процесом життєтворчості, де людина творить себе і власне життя. У дітей з’явилася жорсткість, яка межує з жорстокістю,хибна впевненість у собі, яка межує з егоїзмом, із небажанням розуміти іншого, вузька спрямованість інтересів, яка межує з бездушністю. А у вихованні особливого значення в сучасних умовах набуває формування духовності та духовної культури школярів. Під час проведення класної години обговорили тему: «Вихованість – риса сучасної людини». В усі часи людство обережно ставилося до формування душі, адже на міцному ґрунті духовності, людина зростає особистістю, і відповідальна за думку, слово і вчинок.
Тому працюючи в школі я зрозуміла, що увагу учнів слід з акцентувати на тому, що школа-це велика і дружна родина, у якій діти вчаться дружити, спілкуватися, вирішувати проблеми, допомагати один одному, виконувати внутрішній розпорядок, зберігати традиції, гідно нести звання учня.
А тому ставлю перед собою завдання у доступній і цікавій формі ознайомити дітей з нашою Батьківщиною-незалежною багатонаціональною державою славного,працьовитого народу зі своєю історією, самобутньою культурою, звичаями і традиціями; наголошую на важливості бути учасником творення щасливого майбутнього України.
Вивчаючи тему «Що таке Батьківщина», звертаю увагу на те, чому називаємо Україну Батьківщиною: бо тут народжувалися, жили та вмирали діди і прадіди. Це велика, багата й прекрасна країна. Вона має чарівні зелені Карпати та мальовничі Кримські гори. Її найбільша річка Дніпро тече через усю Україну і впадає в Чорне море. Найбільші міста України – Київ, Львів, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ.
Проводячи виховні години, бесіди, присвячені любові та повазі до рідного краю, забезпечується створення сприятливого психологічного мікроклімату. Для цього створюю в класі психологічний, санітарно-гігієнічний мікроклімат, діловий настрій, усуваю чинники, що заважають організації навчання.
В атмосфері доброзичливості, довіри, співпереживання та поваги дитина прагне найбільше розкрити свої можливості. Розуміючи, як цінується її гідність, самостійна думка,творчий пошук, вона намагається вирішувати складніші завдання. Учневі важливо відчувати , що з ним рахуються, цінують його думку, довіряють. Важливо постійно вселяти надію всьому класу і кожному школяреві зокрема, що всі вони можуть переборювати труднощі в навчанні. Особливо цього потребують учні з нестійкою або заниженою самооцінкою, для яких ситуації неуспіху складні, викликають у них підвищену тривожність, що заважає сповна виявити свої можливості.
Вчитися добру – завдання нелегке. Тому робити це треба з дитинства, так само, як вчитися, читати, розмовляти. Ще з давніх часів доброта і милосердя були притаманні нашому народу. Якщо людину не вчити доброго, вона не стане справжньою людиною. Працюючи з дітьми привчаю їх до ввічливості, привітності, делікатності, доброзичливості, сердечності. Провела виховну годину на тему: «Культура спілкування. Правила ввічливості». Робота з виховання навичок і звичок культурної поведінки дитини починається у сім’ї, але набуває цілеспрямованого, систематичного характеру тільки з її приходом до школи. Спілкування між сім’єю та школою є постійним, двостороннім та значущим. Атому, я вважаю,батьки повинні усвідомити, що дитина може духовно зростати, коли вона виховується в любові, радості та вдячності.
З цією метою були проведені бесіди: «Що таке батьківська любов?», «Сучасні діти, які вони?». Разом з батьками через живе спілкування допомагаю дітям розкрити свій духовний світ.
Батьки повинні знати і пам’ятати,що дитина відкрита для духовного зростання, коли сама виховується в любові радості та вдячності. У 3 класі багатьом дітям бракує позитивного виховного впливу сім’ї та найближчого оточення,а тому намагаюся підтримувати в дитині гідність, вести мову про ситуацію,вчинки та їх наслідки, а не про особистість дитини та її характер,відмічаю позитивні зміни розвитку дитини шляхом порівняння її із самою собою, а не з іншими дітьми.
З метою виховання моральних якостей учнів були проведені класні години: «Без любові немає життя», «Роби добро людям», «Духовні скарби народу».
|